***
К чему судить рядить о том, о сём,
Быть недовольным тем, как мы живём?
Вдруг завтра хуже будет – ты ж сейчас родился,
Так радуйся – не выпало ж потом…
***
Не стоит в этой жизни унывать,
И ни на что не стоит уповать...
Без костылей, с весёлою улыбкой,
Ну, согласись – приятнее шагать.
***
Я горюшка хлебнул как все сполна,
Но чаша не убавилась до дна...
Так поживём ещё, порадуемся жизни,
Если осталось в чаше – жизнь то ведь одна!
***
Одна – красивая, другая – безобразная
Одна – самодовольна, та – скромна…
В чём красота? – в бутылке внешне разной,
Иль в содержимом, чем она полна?
***
Что толку в богословской болтовне?
Нет проку от неё ни вам, ни мне...
Уж лучше улицы мести, чтоб чище было
Там где живёшь в родимой стороне.
***
Что не скажу кому – ни к месту, всё не так
Иль я глупец, иль тот совсем дурак?
Наверно, так... мне нужно поступить –
Если не к месту, то не стоит говорить.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
